база шаблонов joomla 3.5

Home

Про нас

Діяльність

Logo Position

Кооперація

ЕСОП

Виробничі кооперативи

Search Our Site

Виробничий кооператив – це підприємство, що знаходиться у спільній власності та під спільним управлінням його працівників. Спільне управління може набувати різних форм:
кожен працівник-власник бере пряму участь в процесі прийняття рішень, 
керівники і адміністрація обираються працівниками-власниками з їх середовища;
керівництво є найманими працівниками кооператива. 
У класичному виробничому кооперативі всі паї належать його працівникам, і кожен член має один голос, незалежно від кількості паїв, якими він володіє. Більшість працівників виробничого кооперативу є його пайовиками, і більшість паїв перебуває у його працівників.  

Визначення виробничого кооператива

У світі існує багато визначень виробничого кооператива.  CICOPA (International Organisation of Industrial, Artisanal and Service Producers’ Cooperatives) дала визначення на 8 сторінках у Всесвітній декларації виробничих кооперативів, яка була затверджена Генеральною Асамблеєю Міжнародного кооперативного альянсу у вересні 2005 року. Нижче наведені основні характеристики виробничих кооперативів:
1. Виробничий кооператив має на меті створення та підтримку стійких робочих місць і створення матеріальних благ, поліпшення якості життя та умов праці робітників-власників, сприяння демократичному самоврядуванню робітників та розвитку місцевих спільнот.
2. Вільне та добровільне членство, з метою поєднання трудових та економічних ресурсів, обумовлене наявністю робочих місць.
3. Більшість працівників виробничого кооперативу є його членами (пайовиками), і навпаки.
4. Відносини працівників-власників зі своїм кооперативом відрізняються від звичайної найманої праці у комерційному підприємстві чи індивідуальної одноосібної роботи.
5. Їх внутрішнє регулювання формально визначається правилами, які демократично узгоджені і прийняті пайовиками. Власники-працівники розпоряджаються ресурсами кооператива, наприклад, визначають розмір заробітної плати і тривалість робочого часу.
6. Вони повинні бути автономні і незалежні від держави і третіх осіб, в їх трудових відносинах і управлінні, а також у використанні і управлінні засобами виробництва.
Виробничі кооперативи обстоюють Родчейльські принципи і цінності, які представляють собою набір базових принципів кооперації. Вони були вперше сформульовані товариством Родчейльських піонерів у місті Рочдейл (Англія) у 1844 році і лягли в основу роботи кооперативів до цього часу.
Як уже згадувалося вище, більшість - якщо не всі - працівників виробничого кооператива є  його пайовиками, тобто співвласниками або членами, хоча в деяких випадках кооператив може наймати сторонніх працівників, які не мають прав на управління, які є у кооператорів. Також часто виробничий кооператив пропонує новим членам випробний термін, перед тим як новий член матиме повноцінне право голосу.
В ідеалі, рішення приймаються за принципом одна людина – один голос, незалежно від того, якою кількістю паїв володіє той чи інший член кооператива. Право голосу не пов'язане з інвестиціями, вкладеними у кооператив і лише працівники-власники можуть голосувати за рішення, які зачіпають їх інтереси. 
Як зазначають теоретики і практики виробничої кооперації, в цих організаціях капітал існує заради працівників, а не навпаки: «Праця є визначальною, тому права управіння та власності належать працівникам, а не капіталу, хоча пайовики створюють певний капітал за рахунок членських внесків та нерозподіленої частки прибутку... Будь-який прибуток або збиток після покриття операційних витрат покладається на членів пропорційно їх трудового внеску».
Виробничі кооперативи часто розглядається як альтернатива або "третій шлях" до панування капіталу та держави.
Коротше кажучи, виробничий кооператив організується для задоволення потреб робітників-власників, створюючи переваги (не лише грошові) для пайовиків, а не зовнішніх інвесторів. Самоуправління працівників створює принципову відмінність виробничого кооперативу від інших типів підприємств. Інші структурні характеристики та керівні принципи кооперативів також відрізняють їх від інших бізнес-моделей. Наприклад, працівники-власники не вважають, що максимізація прибутку є головною чи єдиною метою їх кооператива та слідують родчейльським принципам.
Прибуток та збитки кооператива розділяються його пайовиками. Рівень оплати праці, як правило, відрізняється не суттєво, відповідно до принципу «пропорційності, зовнішньої солідарності та внутрішньої солідарності» (наприклад, співвідношення 2:1 між найвищою і найнижчою зарплатою); іноді встановлюються різні рівні оплати праці для працівників різної кваліфікації. Зарплата може бути розрахована відповідно до рівня майстерності, старшинства або відпрацьованого часу і може бути піднята в хороші часи або знижена в погані для забезпечення зайнятості.

Внутрішня структура

Внутрішня структура виробничих кооперативів може бути різною. Власники-робітники можуть здійснювати контроль безпосередньо або опосередковано. При опосередкованому контролі, пайовики обирають і звільняють членів представницького керівного органу (наприклад, ради директорів), які наймають менеджерів. Це ієрархічна структура аналогічна звичайному бізнесу, з тією різницею, що рада директорів є виборним органом.
При безпосередньому контролі всі члени виробничого кооперативу регулярно зустрічаються, щоб виробити  –  і затвердити голосуванням – рішення щодо діяльності кооперативу. При цьому рішення іноді приймаються на основі консенсусу.  Пряме управління забезпечує горизонтальну структуру, а не ієрархічну. Ця структура часто застосовується колективами активістів та громадськими організаціями, де заохочується участь всіх членів в управлінні. Такі структури часто асоціюються з деякими політичними рухами, такими як анархізм і лібертаріанство. 
Деякі виробничі кооперативи застосовують ротацію працівників або збалансовані комплекси роботи. Це робиться для подолання нерівності в розподілі повноважень, а також для надання працівникам більш широкого досвіду на різних напрямках роботи, щоб вони могли більш ефективно голосувати, коли приймаються  рішення, які стосуються всього кооперативу. 

Історія виробничих кооперативів

Виробничі кооперативи поширилися в період промислової революції, як частина робітничого руху. Коли підприємства почали концентруватися у промислових районах і рівень зайнятості почав падати, робітники стали організовувати підприємства для себе та управляти ними. Формування деяких виробничих кооперативів (наприклад, Лицарі праці в 19 столітті в США) мало на меті «справитися з вадами неприборканого капіталізму і ненадійністю найманої праці».
Перший виробничий кооператив не мав чіткої кооперативної структури або ідеології. Сучасний кооперативний рух, починаючи з 1960-х років розвивався на базі "колективної власності", де паї номінальної вартості надають рівне право голосу. Як правило, кожен член може володіти тільки одним паєм для підтримки рівноправного характеру кооператива. Новий член кооператива, після певного випробного терміну, отримує можливість брати участь в управлінні без «права власності» в традиційному сенсі. У Великобританії ця система відома як «common ownership».
Деякі з цих перших кооперативів існують до цього часу, і більшість нових виробничих кооперативів наслідують їх приклад і розвивають цей метод управління капіталом замість старої системи, де кожен пай був часткою від загального майна кооперативу.
"Нова хвиля" виробничих кооперативів, що виникла у Великобританії в середині 1970-х, приєдналася до загального руху підприємств колективної власності ICOM (який до того був федеральним органом споживчих кооперативів Великобританії). 
У 2008 створений Кодекс управління виробничих кооперативів.

Політична філософія виробничих кооперативів

Пропаганда демократії на робочому місці та широкого самоврядування на підприємствах базуються на певних політичних цінностіх:
Подолання відчуження на робочих місцях;
Заохочення участі та прямої демократії;
Радикальні народно-демократичні стратегії приборкання капіталізму (наприклад, кілька напрямків анархістської думки);
Автономія і самодисципліна, особливо в анархізмі;
Співпраця з іншими виробничими кооперативами
Виробничі кооперативи також перебувають в центрі уваги автономізму, мутуалізму (взаємодопомоги), синдикалізму, економіки участі, лібертаріанства та інших інтелектуальних напрямків.

Економічна модель: підприємство, кероване працівниками

Економісти трактують виробничий кооператив як підприємство, де працівники наймають капітал, а не капітал використовує людські ресурси, як у звичайній приватній фірмі. Класична теоретична модель такого підприємства, де працівники наймають капітал, належить таким дослідникам, як Бенджамін Уорд і Ярослав Ванек. У неокласичному трактуванні метою такого підприємства є максимізація не загального прибутку, а доходу на одного працівника. 
Світова практика свідчить, що виробничі кооперативи мають більш високу продуктивність у порівнянні зі звичайними підприємствами, хоча ця різниця не завжди велика. Економісти вказують, що виробничі кооперативи зазвичай мають кращі результати у місцевостях, де розвинений кооперативний рух. Місцеві об’єднання кооперативів координують співпрацю між кооперативами, різні форми взаємодопомоги та економії від масштабу. 
Скачать шаблон Joomla с JooMix.org
logo