база шаблонов joomla 3.5

Home

Про нас

Діяльність

Logo Position

Кооперація

ЕСОП

С/Г виробничі кооперативи

Search Our Site

Сільськогосподарські виробничі кооперативи набули значного поширення у колишніх соціалістичних країнах, зокрема Центральної і Східної Європи. Вони створені в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств, які хоча і називалися сільськогосподарськими виробничими кооперативами, але були аналогами колгоспів: у них не були задіяні відносини власності, розподіл доходу кооперативу між його членами здійснювався лише з урахуванням їх трудової участі в кооперативі. Майнова і земельна участь у кооперативах їх членів залишалася поза увагою.
Сільськогосподарський виробничий кооператив (далі - СГВК) - одна з організаційно-правових форм підприємницької діяльності на селі. СГВК і сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи різняться між собою наступним:
· мета виробничого кооперативу полягає в одержанні прибутків, а обслуговуючого - у наданні послуг для членів кооперативу і економічному захисті їх від експансії посе­редницького капіталу;
·  члени виробничого кооперативу всі види господарської діяльності здійснюють сумісно (крім тих, які виконують для них обслуговуючі кооперативи). Члени останнього делегують йому окремі види діяльності, залишаючись при цьому самостійними сільськогосподарськими товаровиробниками (колек­тив­ними, фермерськими чи особистими підсобними господар­ствами);
·  трудову діяльність у виробничих кооперативах здійснюють самі члени кооперативу (наймані працівники також можуть бути), а в обслуговуючих – наймані працівники;
·  участь членів виробничого кооперативу в діяльності свого кооперативу є трудовою, в обслуговуючих – отримання певних послуг (зберігання, переробка, реалізація продукції, ремонт сільськогосподарської техніки, придбання засобів виробництва та ін.).
 Як зазначалося, сільськогосподарські виробничі кооперативи, можуть утворюватись на добровільних засадах як відособ­леними власниками майна, грошового капіталу і землі шляхом об’­єднання їх в одному підприємстві, так і в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств, формуючи необхідні фонди і земельну ділянку кооперативу шляхом передачі йому відповідної частини майна і землі КСП, що відповідає кількості майнових паїв і земельних часток, які мали в КСП ті громадяни, які виявили бажання стати членами кооперативу.
Порядок створення сільськогосподарського виробничого кооперативу передбачає такі основні етапи:
· виявлення лідера (ініціативної групи);
· прийняття рішення про наміри щодо створення кооперативу;
· з’ясування можливостей, напрямів, обсягів та умов діяльності кооперативу;
· прийняття рішення про створення кооперативу (укладення установчого договору);
· опрацювання проекту статуту кооперативу;
· прийняття статуту кооперативу та вибори органів управління;
· державна реєстрація кооперативу.
Роботу з формування кооперативу здійснює комісія, створена ініціаторами організації кооперативу. До її складу бажано включати спеціалістів-технологів (за видами передбачуваної діяльності кооперативу) і фахівців фінансово-економічного та юридичного профілю. Комісія розробляє пропозиції щодо порядку організації кооперативу, видів і обсягів діяльності, опрацьовує варіанти розвитку кооперативу, визначає розміри вступних і пайових внесків, готує установчий договір про створення кооперативу, проект статуту, проводить відповідну інформаційно-роз’яснювальну роботу.
Членами сільськогосподарського виробничого кооперативу мо­жуть бути громадяни України й особи без громадянства, що до­сяг­ли 16-річного віку, зробили відповідні внески у створення матеріа­ль­но-технічної бази кооперативу і погоджуються дотри­муватись вимог його статуту. Внески можуть здійснюватись шляхом передачі коопе­ративу майна, коштів, земельних ділянок, іншої власності, яка має грошову оцінку, майнових і земельних прав (при реформуванні КСП). Розмір внеску, його види і порядок передання кооперативу визначаються установчим договором про створення кооперативу та його статутом.
Члени сільськогосподарського виробничого кооперативу зобов’язані брати трудову участь в його діяльності. Тому ними можуть бути тільки фізичні особи. Водночас у кооперативі можуть бути асоційовані члени, які не зобов’язані брати трудову участь у діяльності кооперативу. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Асоційовані члени мають право дорадчого голосу, їм надаються права на одержання дивідендів на паї та рентних платежів (орендної плати) за передані в користування кооперативу земельні ділянки (земельні частки). Асоційовані члени мають право насамперед одержувати нараховані на паї дивіденди і на виділення належних їм паїв при ліквідації кооперативу.
Кожен член кооперативу й асоційований член має право припинити членство в кооперативі за власним бажанням і може бути виключеним з нього з причин, що визначаються статутом. Член СГВК при припи­ненні трудової діяльності в кооперативі (вихід на пенсію, перехід на виборну посаду в іншу структуру, служба в збройних силах України тощо) припиняє членство в кооперативі або за бажанням може переоформитися в асоційованого члена.
Член сільськогосподарського виробничого кооперативу має право на отримання роботи в ньому за освітою, професією, здібностями з урахуванням потреб кооперативу; одержувати частку доходу на паї (дивіденди) і кооперативні виплати при розподілі виділеного для цього прибутку кооперативу; на одержання рентних платежів (орендної плати) за передані в користування кооперативу земельні ділянки. Кожен член кооперативу має право брати участь в управлінні кооперативом: обирати органи управління і бути обраним до них.
В установчому договорі про створення СГВК визначаються принципи створення кооперативу та регулювання економічних і правових відносин у ньому. Установчий договір має також містити порядок формування членства, фондів, земельної ділянки кооперативу, пропоновані розміри паїв, порядок формування органів управління і прийняття рішень загальними зборами членів кооперативу й іншими органами управління кооперативу.
Основним правовим документом, що регулює діяльність сільсь­когосподарського виробничого кооперативу, є його статут. В ньому зазначається найменування кооперативу та місце його знаходження; предмет діяльності; порядок вступу до кооперативу та виходу з нього; права і обов’язки членів кооперативу; структура організації; органи самоврядування, порядок їх формування і компетенції; порядок формування пайового капіталу кооперативу та розподілу доходів; компетенції загальних зборів, голови і правління кооперативу, спостережної ради, виконавчої дирекції та ревізійної комісії; умови реорганізації та припинення діяльності кооперативу. До статуту можуть вноситися й інші положення, пов’язані з особливостями діяльності кооперативу, що не суперечать чинному законодавству.
Найменування сільськогосподарського виробничого коопе­ра­ти­ву повинно включати визначення його виду, галузевої на­леж­ності (сільськогосподарської), але без зазначення належності до від­повід­них міністерств, відомств, громадських організацій.
Установчі збори із створення кооперативу скликаються у строк, визначений ініціативною групою (робочою комісією). Збори вирішують наступні питання:
· приймають рішення про створення кооперативу і затверджують його статут;
· встановлюють розмір вступних внесків і обов’язкових майнових паїв, при необхідності можуть встановлювати обмеження на розмір додаткових паїв;
· визначають розміри неподільного і пайового фондів та  необхідність створення  інших фондів;
· обирають голову кооперативу й органи управління ним;
· затверджують розмір рентних платежів (орендної плати) за передані кооперативу в користування  земельні частки  (земельні ділянки);
· вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками кооперативу до його створення;
· затверджують оцінку майна, внесеного до пайового фонду кооперативу його членами;
· вирішують інші питання.
Установчі збори визнаються правомочними, якщо в їх роботі бере участь більше половини загальної чисельності осіб, що подали заяви про вступ до кооперативу. При відсутності кворуму повторні збори скликаються протягом наступних двох тижнів, а в разі їх неправомочності – кооператив не вважається створеним. Рішення приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах членів кооперативу. Голосування здійснюється за принципом: один член кооперативу – один голос.
Статут кооперативу, зміни та доповнення до нього приймаються загальними зборами членів кооперативу. Повідомлення про внесені до статуту зміни та доповнення подаються до органу, що зареєстрував кооператив, у тижневий строк з моменту прийняття рішення.
До органів управління кооперативу, крім загальних зборів, належать правління, спостережна рада, виконавча дирекція і ревізійна комісія. Порядок скликання зборів, створення органів, їх компетенції, функції тощо регулюються Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію”. Загальні збори є вищим органом управління кооперативу. Голосування на них за дорученнями не допускається.
Правління кооперативу обирається при кількості членів кооперативу не менше 10. Воно розробляє пропозиції щодо розвитку кооперативу і вирішує найсуттєвіші питання його діяльності. Очолює правління голова кооперативу, який обирається загальними зборами членів кооперативу. Загальна чисельність членів правління повинна бути не менше трьох чоловік (у кооперативах з чисельністю до 10 членів кооперативу). Члени правління із свого складу обирають заступника голови і секретаря правління. Члени правління працюють на громадських засадах. Поза сферою діяльності правління його члени мають ті ж повноваження (права і обов’язки), що й рядові члени. У статуті кооперативу можуть бути передбачені способи винагороди за роботу членів правління.
Оперативне керівництво діяльністю кооперативу здійснює найнята виконавча дирекція або виконавчий директор. При відсутності виконавчого директора його функції виконує голова кооперативу.
Для контролю за діяльністю виконавчого органу кооперативу може створюватися спостережна рада з 3-5 чол. Вона обирається при наявності 50 і більше членів кооперативу.
Ревізійна комісія обирається при кількості членів кооперативу не менше 10. В менших за кількістю членів кооперативах функції ревізійної комісії виконує ревізор.
За рахунок переданих кооперативу його членами майна, коштів, майнових і земельних прав формуються майнові фонди. Обов’язковими в кооперативах є два види фондів: неподільний і пайовий. При необхідності можуть створюватися й інші.
Створення неподільного фонду започатковується вступними внесками членів кооперативу в грошовій формі (асоційовані члени вступних внесків не здійснюють). У подальшому неподільний фонд збільшується вартістю майна, що набувається за рахунок щорічних відрахувань від прибутків кооперативу на поповнення цього фонду. При створенні кооперативу на базі КСП до неподільного фонду може бути зарахована вартість об’єктів господарства загального користування та соціальної сфери, а також вартість ліквідних засобів у межах суми боргу КСП. До неподільного фонду може бути віднесений і резервний фонд, якщо такий буде створено.
Пайовий фонд кооперативу формується за рахунок пайових внесків (паїв) членів кооперативу й асоційованих членів кооперативу. Пайові внески поділяються на обов’язкові і додаткові. Обов’язкові внески (паї) встановлюються рівними для всіх членів кооперативу і асоційованих членів кооперативу. Обов’язкові і додаткові паї рівнозначні щодо нарахування на них дивідендів.
 При створенні виробничого кооперативу на базі КСП його пайовий фонд, а отже, обов’язкові і додаткові паї членів кооперативу формуються практично лише за рахунок майнових паїв, що їх мали в КСП ті його члени, які виявили бажання стати членами кооперативу.
Земельна ділянка кооперативу згідно із Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” може формуватися шляхом передання членами кооперативу належних їм земельних ділянок до пайового фонду кооперативу (ст.1). У такому разі на вартість земель­ної ділянки як складової майнового паю можуть нараховуватися “частки доходу на паї” (дивіденди). Земельні ділянки (земельні паї) члени кооперативу можуть також передавати кооперативу у корис­тування за певну плату (ст.20), тобто за орендні (рентні) платежі. При формуванні кооперативу в процесі реорганізації КСП земельна ділянка може формуватися й  інший спосіб, про що йде­тиметися далі.
За ефективної роботи кооперативу певна частина його доходу (прибутку) може розподілятися між членами кооперативу й асоційованими членами. Розподіл здійснюється у вигляді виплат дивідендів на паї членів кооперативу та асоційованих членів (“часток доходу на паї” за термінологією Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”) та у формі кооперативних виплат з урахуванням участі членів кооперативу в його діяльності. Визначаючи, яку частину з виділеного для цього доходу спрямувати на виплату дивідендів і яку на кооперативні виплати, слід брати до уваги мету діяльності кооперативу та його специфіку.
Як відомо, метою діяльності виробничих кооперативів полягає в одержанні прибутків, а специфіка їх полягає у тому, що участь членів кооперативу в діяльності кооперативу є трудовою. Оскільки трудова участь у кооперативі стимулюється системою основної, додаткової оплати праці та преміями, на кооперативні виплати слід спрямовувати відносно невелику частину виділюваного для розподілу прибутку (доходу). Основну ж його частину бажано розподіляти на паї членів кооперативу й асоційованих членів, беручи до уваги їх основні та додаткові паї.
Скачать шаблон Joomla с JooMix.org
logo